Законодавство XIV—XVI століть розрізняло злочини, вчинені проти магістрату і церкви (богохульство, єретицтво, чаклунство), проти життя і здоров'я городян (вбивство, розбій, нанесення тілесних ушкоджень), проти суспільної моралі (проституція, содомія, зґвалтування і двоєженство). Найбільш поширеними в середньовічному Львові були майнові злочини (крадіжки, грабежі, шахрайства і неповернення боргів), за якими йшли злочини проти віри. Богохульством священники пояснювали появу голоду, епідемій і венеричних хвороб, суворо караючи винних, аж до спалення на вогні. За статистикою, крадіжками сакральних предметів з храмів промишляли в основному чоловіки, а чаклунством&#;— жінки (знахарство і ворожіння, які не мали негативних наслідків, взагалі не вважалися правопорушеннями).
Щоб бути суб'єктами злочину, особи мали досягнути віку кримінальної відповідальності, який визначався чинними на той час збірниками права. Як правило, діти у віці до 12 років&#;вважалися неповнолітніми, а тому звільнялися від будь-якої відповідальності. Здійснену ними шкоду компенсували батьки або опікуни. Діти, віком від 12 до 14 років, притягалися до відповідальності тільки за умисні злочини, до них застосовували легкі тілесні покарання або сплату штрафу. Часто їх передавали під опіку і виховання близьких родичів. Згідно з магдебурзьким правом повна кримінальна відповідальність наставала з 14 років.
Важкі злочини (вбивства і збройні напади) були порівняно рідкісним явищем у середньовічному Львові. Закони розрізняли вбивство при обороні і випадкове вбивство (або вбивство з необережності). Злочином проти громадського спокою та міської влади вважалося вбивство стражника під час виконання ним своїх обов'язків або вбивство з корисливих мотивів. Непоодинокими були випадки, коли матері через бідність, сором чи страх батьківського покарання або побоювання втратити роботу вбивали своїх новонароджених дітей (переважно це були незаміжні жінки і дівчата-служниці). Аборт також вважався вбивством. Крім того, злочином вважалася спроба перервати вагітність за допомогою шкідливих продуктів і напоїв та залишення немовляти без нагляду.
Дуже широко в середньовічному праві трактувалося поняття статевих злочинів. Наприклад, під поняттям «содомії» об'єднували онанізм, гомосексуальність, лесбійство, зоофілію, некрофілію, статеві контакти «неприродним шляхом» і статеві контакти християн з нехристиянами. Відповідно до Constitutio Criminalis Carolina, визнаних винними у «содомському гріху» вимагалось спалити на вогнищі. В році за міжконфесійні статеві відносини у Львові були спалені вдівець-вірменин і незаміжня католичка. Подружні зради нерідко закінчувалися судовими процесами, в яких з коханців вимагали компенсацію за моральну шкоду.
У Львові часто крали худобу і коней, з якими в місто приїжджали купці, неодноразовими були дрібні крадіжки, вчинені прислугою в хазяйських будинках. Випадки крадіжок частішали під час епідемій, коли будинки заможних містян залишалися без нагляду. У судових архівах зустрічаються справи про розграбування багатих єврейських могил. Збройні банди наганяли жах на купецькі обози і самотніх мандрівників на дорогах, які вели до Львова, рідше&#;— в передмістях, іноді нападали на приміські села й заміські маєтки шляхти. Існували єврейські банди в Краківському передмісті, чимало злочинних угруповань створювали польська знать або колишні солдати.
Львівський стовп ганьби, що зберігається в «Італійському дворику» палацу Корнякта
У середньовічному Львові були доволі поширеними вуличне хуліганство і вбивства в бійках, що здійснювались, як правило, в стані сильного алкогольного сп'яніння. Непоодинокими ставали бійки між слугами різних панів, між міщанами і шляхтою, між солдатами гарнізону та міською вартою, бійки через борги, азартні ігри, жінок. Іноді у них брали участь і священнослужителі. Так, у році Грета Кохнова та її дочка Малгожата сильно побили ректора львівської кафедральної школи, магістра юриспруденції Яна Тухольчика. Побитий правник зажадав від кривдниць три тисячі угорських злотих у вигляді компенсації, однак завдяки блискучому виступу адвоката Матвія Кашера жінки виграли судовий процес: зневажений Тухольчик залишився ні з чим. У році на площі Ринок у присутності самого короля Стефана Баторія побилися польний писар Вацлав Вонсович і ротмістр Темрюк. У році на весіллі Анни Лонцької трапилась бійка між представниками двох відомих і шанованих львівських сімей: Урбан Убальдіні і Павло Єльонек.
В кінці XVI&#;— початку XVII століття криміногенна ситуація у Львові суттєво погіршилася. Місто і передмістя заполонили авантюристи і найманці, які збиралися тут в загони для походів на Московське царство, Волощину і до північних кордонів Османської імперії. Нерідко після гульб найманці здійснювали зґвалтування, розбої і навіть вбивства.
Багато зловживань зустрічалося в прибутковій торгівлі алкоголем. Недобросовісні шинкарі розбавляли і не доливали пиво, мед і вино, деякі купці контрабандою завозили в місто дешеве пиво з передмість і дорогі угорські вина (варити пиво дозволялось виключно в межах міських стін, а перевезення імпортного вина взагалі було монополією магістрату). Багато господарів шинків змішували високоякісні угорські вина з дешевшими сортами з Волощини, а також використовували спеціальну тару, яка вміщала напій менше норми. Щоб боротися з цим явищем, у Львові заснували посаду контролера, який стежив за обсягом бочок, пляшок і кухолів, штрафуючи порушників. Як стверджував польський етнограф та історик Середньовіччя Ян Станіслав Бистронь, пияцтво було вкрай поширене в містах Польського королівства. Щоб не допустити використання меблів у п'яних бійках, лавки в шинках робили дуже масивними і важкими.
Заворушення на релігійному ґрунті найчастіше були спрямовані проти єврейської громади Львова. Однак, відкриті напади на єврейський квартал в період Високого середньовіччя майже не відбувалися, а почалися тільки в Пізнє середньовіччя&#;— в і роках (ще більші єврейські погроми, відомі у Львові як тумульти, трапилися в XVII—XVIII століттях). Головними винуватцями погромів були студенти кафедральної школи. Євреї були змушені відкуповуватися від безчинства католицької молоді, віддаючи як гроші, так і товари. Найбільше потерпали львівські євреї з числа шинкарів і лихварів, які мали через особливості своєї професії погану репутацію.
У князівський період історії Львова в місті проживало чимало осіб, які називали себе чаклунами, віщунами та ворожками. У Краківському передмісті жив вірменський чорнокнижник і магістр алхімії Дмитро, відомий далеко за межами міста. На навчання до нього приїжджали навіть із Західної Європи. Збереглися відомості про візит до Львова празького алхіміка Бартоломея і німецького чорнокнижника Леонарда, які просили Дмитра поділитися з ними секретом отримання «філософського каменю». Дмитро зберіг свої знання в таємниці, але дав гостям рекомендаційний лист в якусь «грецьку школу», що розташовувалася біля Тебризу.
Багато львівських алхіміків займалися аптекарською справою, продаючи своїм клієнтам не тільки ліки, а й цукор, прянощі, «захисні амулети» і «чудодійні зілля». Іншою популярною групою були астрологи, маги, містики та інші езотерики, серед яких переважали іноземці. Час їх тріумфу припав на період після закінчення Середньовіччя (в XVI столітті у Львові відзначився мальтієць Фрідріх Йоахім Мегеліно, в XVIII столітті місто відвідував знаменитий граф Каліостро).
Проституція[ред. ред. код]
Правосуддя середньовічного Львова складалося з судових органів та адвокатури, а також правоохоронних органів, які підтримували порядок, міських і королівських в'язниць, в яких утримували підозрюваних, і органів виконання покарання, які здійснювали вироки судів. У органах судової та виконавчої влади абсолютно домінували католики, але львівські вірмени і євреї в рамках власного самоврядування мали частково автономні судові органи, що розбирали справи всередині етнічних громад.
Інститут адвокатів з'явився у Львові з впровадженням норм польського права і діяв на основі Віслицького статуту. Сеймова конституція року забороняла здійснювати функції захисту духовенству, а конституція вперше офіційно дозволила брати плату за адвокатуру. Захисників, які отримували гроші за надання правової допомоги, називали «прокураторами». Згідно з нормами магдебурзького права, адвокатам було заборонено відмовлятися від справи, яку вони прийняли до виконання. Адвокатами не могли стати євреї, священники, жінки, психічно хворі, особи до 14 років, а також, зрозуміло, судді та лавники, які брали участь у розгляді справи.
Допити і тортури вважалися звичним явищем в досудовому розслідуванні. Під час допитів до підозрюваних застосовували два види тортур&#;— розтягування на спеціальному пристрої і припікання розпеченим залізом. Розтягували на лавці, сходах і в повітрі до вибивання кісток з суглобів, а в окремих випадках для посилення болю жертву клали на спеціальні залізні граблі (на їжачка). Для того, щоб зламати людину психологічно, перед початком тортур йому довго показували, як все буде відбуватися, або відводили в спеціальні камери, де вже катували інших.
Судова влада[ред. ред. код]
Звичаєве право характеризувало жебраків як осіб, що не мали майна і сталих джерел доходу, та які зазвичай жили на милостиню. Якщо часи Середньовіччя були сприятливими для існування даної соціальної групи, то в XVI столітті внаслідок низки змін у суспільній моралі й свідомості ставлення до злидарів різко погіршилося. Хоча люди, що перебували на низу соціальної ієрархії, були неодмінною складовою ранньомодерного суспільства, вищі стани ставилися до жебраків і волоцюг, як до «інших», «чужих», які порушують усталений і зрозумілий порядок міського життя. Це породжувало певний страх і відчуження.
З року у Львові існувала офіційна спільнота жебраків (або дідів), які збиралися «на Байках» (в районі сучасної Київської вулиці). Вони просили милостиню біля церков, монастирів і цвинтарів як в місті, так і в передмістях (найбільша їхня концентрація спостерігалася біля собору Святого Юра і костелу Святого Станіслава), а також біля придорожніх хрестів і фігур, які встановлювали на торгових шляхах до Львова. Публічне право врегулювало становище жебраків у Конституції року. Вони ділилися на три категорії: ті, кому місто офіційно дозволило просити милостиню; ті, хто через свої фізичні або психічні вади не могли працювати; і ті, хто не хотіли чесно працювати і заробляли обманом. Перші дві категорії влада не чіпала, а останніх затримували і відправляли на ремонт міських фортифікацій (якщо «нелегальних» жебраків в місті було дуже багато, війта карали високим штрафом).
На початку XVI століття у Львові вже існувала корпорація жебраків, що мала власну емблему та право ведення цехової книги (це було єдине міське професійне об'єднання, яке обмежувало своїх членів за релігійною або національною приналежністю). Єдиним обмеженням для русинів була заборона на відвідування міської лазні. У році у Львові була введена посада «бабського війта» (Judex Pedanus; ще його називали «староста убогих» або «староста дідів»). Обираючись у своєму середовищі, він очолював львівських жебраків, калік і волоцюг, а також виганяв за межі міста прийшлих злидарів, отримуючи за це від магістрату три гроші на тиждень.
Традиційними місцями проживання жебраків були Жебрача (нині&#;— вулиця Академіка Колесси) і Каліча гори (нині&#;— однойменна вулиця) в районі сучасної цитаделі, а також Краківське передмістя. Найбільш вдалими для жебраків були дні, коли закладали храм, святкували військову перемогу, державне або релігійне свято, або коли до Львова прибував високий гість. Поширеним було повір'я, що людина, яка не подала милостиню жебракові, могла захворіти.
У шпиталях або богадільнях Львова жебракам надавався тимчасовий нічліг. Всі монастирі і католицькі чернечі ордени міста (особливо францисканці, домініканці і бернардинів) годували злидарів і жебраків обідами або вечерями, роздавали хліб і передавали магістрату пожертви для убогих. Найбільшими притулками Львова вважалася шпиталь при костелі Святої Єлизавети на місці сучасної площі Івана Підкови (з початку XV століття вона була відома як шпиталь Святого Духа) і монастир Святого Лазаря на Калічій горі (на початку XVII століття перенесений на своє нинішнє місце розташування).
Лише за часів, коли Львову загрожували епідемії, влада очищала місто від натовпу обіднілих. У році була введена посада наглядача за дотриманням санітарних норм, який вранці в супроводі варти виганяв жебраків за міські стіни. Сеймова конституція року підтвердила положення конституції року і додатково ввела відповідальність чиновників магістрату за недостатню боротьбу з «нелегальними» злидарями.
Залежно від способу випрошувати милостиню жебраки ділилися на декілька груп. Найбільш численними були каліки та інваліди, котрі стверджували, що отримали каліцтва або на війні, або в полоні у мусульман за відмову відректися від християнства. Інша категорія просила милостиню на «викуп» з турецького полону близьких або навіть самого себе, «відпущеного під чесне слово» (такі жебраки демонстрували кайдани, в яких їх нібито тримали, і різні документи на невідомих мовах). Релігійно-містичний напрямок представляли обвішані іконами і амулетами попрошайки, які розповідали про своє паломництво до Палестини чи Риму. Водночас вони продавали баночки з «йорданською водою», чотки «животворного хреста» і камінчики з Голгофи. Такі жебраки знали головні церковні пісні і добре розбиралися в питаннях релігійної догматики.
Окрему категорію злидарів становили прокажені, що жили в притулку за межами міських стін (відомості про них є з початку XV століття). Ці хворі просили милостиню біля міської брами, вони носили спеціальні рукавички і користувалися кошиками, прикріпленими до довгих палиць, щоб не наближатися до здорових людей. Польський письменник Себастіян Фабіан Кленович написав про галицьких жебраків поему «Торба Іуди», в якій детально описав усі тонкощі даної професії. Взагалі, люди маргінесу часто ставали носіями інфекційних захворювань. Це дуже добре розуміли самі міщани і члени міських магістратів, тому існує багато міських приписів від XVI—XVII століть, які передбачали виселення за межі міста лузних людей, жебраків, що не дотримувалися суспільних норм, елементарної гігієни. Всі вони розглядалися як потенційні носії зарази. За межами міських стін, для злидарів будь-яка милостиня ставала в такому випадку великою рідкістю.
Розкрадання майна[ред.
Ігрові автомати з поповненням від 1 гривні: особливості та переваги
Сучасні онлайн-слоти нічим не поступаються гральним автоматам, які можна побачити у наземних казино. Вони яскраві та цікаві, відрізняються достойними технічними характеристиками, стабільно працюють. Грати в них можна на гроші та безплатно (на бонуси чи віртуальні кредити). Автомати доступні користувачам у десктопній та мобільній версії.
Пин Ап казино Украина пропонує гравцям великий вибір ігрових апаратів. Це захопливі 2D- та 3D-слоти, карткові ігри, рулетка та ін. Також деякі майданчики дозволяють клієнтам робити ставки на спорт. При цьому гравці регулярно отримують бонуси, кешбек, фріспіни, завдяки чому грати в автомати ще приємніше.
Рейтинг онлайн-слотів зі ставками від 1 гривні
Новачки та гравці, які піклуються про збереження своїх коштів, частіше за все обирають автомати, що приймають ставки від 1 грн. Найбільш відомими з цих слотів вважаються:
Aztec Gold. Його RTP становить 96,5%, ймовірність бонусу – 0,71%, волатильність – від середньої до високої;
Pharaoh’s Gold. Його RTP становить 95%, ймовірність бонусу – 0,67%, волатильність – середня;
Party Gold. Його RTP становить 96,2%, ймовірність бонусу – 0,79%, волатильність – середня;
Book Of Ra. Його RTP становить 95,1%, ймовірність бонусу – 0,84%, волатильність – висока;
Columbus. Його RTP становить 97%, ймовірність бонусу – 0,63%, волатильність – низька.
Ці та інші автомати представлені в каталогах багатьох ігрових клубів. Казино дозволяють гравцям робити депозити від 1 гривні та мінімальні ставки, оскільки прагнуть залучитися їхньою довірою. Це гарна можливість для новачків, які роблять перші кроки у світі азартних ігор. Граючи по мінімальних ставках, гравець може уникнути зайвого ризику та має можливість отримати реальний приз. Але варто пам’ятати, що виграші в такій грі бувають невисокими.
Як грати в автомати з мінімальними ставками
Перш ніж почати гру, користувачу слід обрати надійне онлайн-казино з автоматами від 1 грн. При цьому треба орієнтуватися на наступні показники:
репутація та надійність закладу (дізнайтеся, що кажуть по це казино інші гравці);
асортимент платіжних систем, що підтримуються клубом, мінімальні депозити, терміни нарахування виплат;
наявність у казино ліцензії, її тип та номер;
асортимент слотів, карткових та настільних ігор, які пропонуються клієнтам;
асортимент бонусів та акцій, призначених для новачків;
характеристики офіційного сайту закладу (якість графіки, зручність інтерфейсу та ін.).
Обравши онлайн-казино, гравцеві необхідно зареєструватися на його сайті, заповнивши спеціальну форму та підтвердивши реєстрацію за допомогою посилання з електронного листа чи коду з СМС. Потім він повинен увійти у свій особистий кабінет та зробити депозит.
Відкрити рахунок в онлайн-казино може кожен повнолітній користувач. В Україні таку нагоду мають чоловіки та жінки старше 21 року. Створивши обліковий запис, гравцю необхідно заповнити анкету в особистому кабінеті. В ній слід сказати: ПІБ, дату народження, місце проживання, стать та ін. Вся інформація, що використовується гравцем, повинна бути вірною та актуальною. Інакше йому не вдасться пройти верифікацію у майбутньому.
Поповнити рахунок можна одразу після реєстрації. Для цього дозволяється використовувати: банківські картки, наземні термінали, віртуальні платіжні системи. Депозити майже завжди зараховуються на рахунки гравців миттєво. Але інколи термін виконання операції збільшується до 24 годин. Після реєстрації та поповнення рахунку гравець може отримати вітальні бонуси. Проте далеко не все казино дарують клієнтам подарунки за мінімальні депозити.
Як робити ставки в автоматі від 1 грн
Перш ніж грати в ігрові автомати, необхідно зрозуміти, по якому принципу вони працюють. У кожного онлайн-слоту є певна кількість барабанів та активних ліній. Активні лінії – це лінії, на яких формуються виграшні комбінації. У кожну комбінацію входить від 3 до 5 однакових символів. Вони повинні сформувати на лінії безперервний ланцюжок. Початок виграшної комбінації повинен знаходитися на першому барабані.
Запустивши гральний автомат, оберіть кількість активних ліній, якими ви будете користуватися, та встановіть розмір ставки. Розмір виграшу, який ви можете отримати, залежить від ставки та коефіцієнту, що відповідає певній виграшній комбінації. Ці коефіцієнти можуть досягати х – х Тому у гравця є шанс зірвати великий куш навіть при ставках від 1 гривні.
Грати в автомати можна також на бонуси та фріспіни, що нараховуються клієнтам онлайн-казино. Обирайте для гри слоти таких відомих провайдерів, як NetEnt, Yggdrasil Gaming, Playson, Novomatic, Endorphina та ін. Вони оснащені ГВЧ, стабільно функціонують, регулярно нараховують гравцям великі виграші.
Переваги та недоліки ігрових апаратів з мінімальними депозитами
Ліцензовані онлайн-слоти, що приймають ставки від 1 грн, мають багато переваг. Вони відрізняються високою функціональністю, чесно проводять розіграші, мають багато бонусних опцій. Грати в них можна без зайвого ризику. Це оптимальний варіант для новачків та досвідчених гравців, які заощаджують гроші. Що ж стосується недоліків цих слотів, найважливіший з них – неможливість отримати дійсно великий виграш.
FAQ
Чи всі ігрові автомати розігрують джекпоти
Ні, джекпоти розігрують лише окремі онлайн-слоти. Найчастіше вони представлені у розділі казино «Слоти з джекпотами». Джекпоти можуть бути фіксованими (незмінними) або прогресивними (накопичувальними).
Як грати в автомати з мінімальними ставками
Якщо ви хочете робити ставки від 1 гривні, обирайте автомати, які їх приймають. Вони повинні мати високий RTP та низьку волатильність.
Який мінімальний депозит в онлайн-казино
Для більшості гральних майданчиків мінімальний депозит дорівнює гривень. Але деякі казино приймають поповнення у розмірі 50 гривень чи навіть нижче.
Чи можна грати в онлайн-слоти безплатно
Грати в автомати інтернет-казино безплатно можна на віртуальні кредити та на бонуси. Щоб робити ставки віртуальними кредитами, запустіть автомат у демоверсії. Цей режим не дозволяє гравцям отримувати реальні виграші. А щоб робити ставки бонусами, необхідно спочатку отримати їх, взявши участь в акції.
Які автомати дають гравцям фріспіни
Онлайн-слоти, що приймають ставки від 1 грн, можуть нараховувати користувачам фріспіни. Це повинно бути вказано в їхньому описанні.
Новини:Завантажити мобільний додаток букмекерської контори Pin-Up безкоштовноPin-Up — нова букмекерська контора, що приваблює початківців та досвідчених беттерів вітальними бонусами та великою кількістю спортивних подій.Ігровий автомат Fruit CoctailFruit Coctail - це популярний онлайн-слот від Igrosoft, який займає топові позиції багатьох онлайн-казино. Створений він був у році, проте досі є незамінним для багатьох гравців онлайн ігрових клубів. До того ж він має велику віддачу - майже 95 %.
Професійні гравці у казино і ТОП кращих стратегій
З перших уст
Майже всі азартні ігри та розваги, швидко привертають до себе увагу найсильніших гемблерів з усього світу. Кожен відвідувач казино мріє виграти велику винагороду. Але джекпот виграють не всі гравці. Деякі гемблери запускають слоти і програють гроші. Але є гравці, котрі зуміли виграти щедрий приз.
Відомо про кількох професійних гравців, які стали легендами у світі казино:
Арчі Карас – гравець із Греції, який став знаменитим завдяки вражаючим виграшам. Він став відомий як гравець, який перетворив 50 доларів на 40 мільйонів доларів.
Джеймс Гросжан – експерт з карткових ігор, математик та письменник. Він славиться грою в карткові ігри та навичками використання унікальних стратегій.
Дон Старв – професійний гравець у блекджек, який став відомий своїми стратегіями та виграшами у казино в Атлантік Сіті. Йому вдалося досягти значних успіхів за короткий період.
Філіп Іві – професійний покерист, власник десяти браслетів World Series of Poker (WSOP). Його часто називають одним із найкращих гравців у покер.
Білл Бент – американський професійний гемблер та колишній бізнесмен, відомий своїми виграшем в блэкджек и покер.
Деніел Негреану – професійний покерист з Канади, який виграв шість браслетів WSOP і став одним із найуспішніших гравців у турнірах з покеру.
Білл Карраро – професійний гравець у блекджек, який написав кілька книг та навчальних матеріалів з карткових ігор. Ед Торп – математик та автор книг, якого вважають одним із засновників карткових рахунків та стратегій у блекджеку.
Гравці, які стали легендами у світі казино ?
Професійні гравці мають унікальні навички та досвід, які дозволяють досягати успіху в світі азартних розваг. Багато гемблерів мріють повторити їхній успіх . Але щоб отримати певний виграш, гравець повинен відповідально підійти до вибору азартного майданчика. Казино Пін Ап має особливий попит, що пояснюється 7-річним досвідом роботи та якісними іграми. Запускати ігрові автомати в ПинАп казино онлайн, слоти і настільні ігри стануть доступні, відразу після реєстрації, поповнення балансу. Грати в Пін Ап можуть усі повнолітні гості, які готові створити профіль та пройти верифікацію особистості.
Стратегія - швидше наближає до перемоги, а регулярні тренування, відкриють власну тактику
Професійні гемблери зазвичай використовують деякі стратегії, що дозволяють систематизувати ігровий процес. Вибір стратегії завжди залежить від типу гри.
Блекджек – відома та дуже азартна гра, яка відрізняється простими правилами. Багато професійних гемблерів використовують картковий рахунок для врахування кількості високих та низьких карт у колоді. Це дозволяє приймати обґрунтовані рішення при подвоєнні ставок або продовженні ігор. Така стратегія мінімізує перевагу казино та допомагає приймати оптимальні рішення.
Покер - відома гра, яка популярна у всьому світі. Професіонали вміють читати своїх суперників і визначати силу їх карт за жестами, наслідуванням та мімікою. Це дозволяє приймати успішніші рішення. Вміння блефувати та розпізнавати блефи є важливим аспектом стратегії у покері. Професіонали знають коли і як використовувати блеф для максимізації своїх виграшів.
Рулетка – гемблери можуть використовувати ставки з високим шансом на виграш. Фахівці зазвичай віддають перевагу ставкам з більш ймовірними шансами на виграш. Це ставки на червоне/чорне або парне/непарне число. Вони мають нижчий коефіцієнт виграшу, але й вищий шанс його отримання. Запускаючи рулетку, гравці користуються стратегією Мартінґейла та іншими системами ставок. Це дозволяє керувати банкролом та мінімізувати втрати.
Ігрові автомати – особливість слотів та класичних автоматів у тому, що в таких іграх можна використовувати різні стратегії. Професіонали уважно керують своїм банкролом, встановлюючи ліміти програшів та виграшів, щоб уникнути великої втрати. Вони відповідально ставляться до вибору слота, звертаючи увагу коефіцієнт віддачі, волатильність, наявність бонусів.
Але кожен гість казино повинен розуміти, що навіть професійні гравці не одержують виграші постійно, що пояснюється перевагою клубу. Гра у клубі завжди пов'язана з ризиком, а стратегії допомагають систематизувати ігровий процес, щоб не програти велику суму.
Як застосувати кращу стратегію в онлайн слотах Щоб
Вибираючи стратегію, важливо врахувати свою мету. Якщо гравець хоче отримати прибуток, потрібно зосередитись на стратегії, яка мінімізує фінансові ризики гравця у казино. Це базова стратегія у блекджеку або режим ставок у рулетці. Кожна гра у казино має свої унікальні правила, які потрібно ретельно вивчити. Додатково гравець має визначити свій банкролл. На гру виділяється сума, яку можна витратити на азартні ігри. Повне управління балансом, ще одна тактика секретного. Сума балансу має відповідати можливостям клієнта. Перш ніж відразу грати на реальні, слід протестувати ігрові автомати в демонстраційному режимі. Це допоможе ознайомитися з обраною стратегією, протестувати її, щоб зрозуміти всі переваги та недоліки.
Хочете дізнаватися про головні події першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
ред. код]
В умовах середньовічної замкнутості держав і відсутності постійних дипломатичних відносин розвідники збирали не тільки таємну інформацію військового та політичного характеру, але і загальні відомості про країни, їх географію, населення та економіку. Заслані шпигуни повідомляли своїм господарям про чисельність і озброєння військ, про стан скарбниці і торгові зв'язки, а також про всі придворні інтриги і плітки. Першими професійними розвідниками і контррозвідниками були купці і перекладачі.
Вперше відділ перекладачів, створений при львівському магістраті, згадується в документах за рік. У відділі працювало 12 осіб, переважно вірмени і греки. Рівень львівських перекладачів був настільки високий, що на початку XVI століття королівська канцелярія частину дипломатичної кореспонденції відправляла для обробки з Кракова до Львова. Крім того, деякі львівські перекладачі постійно працювали в столиці. Вірменські купці, які знали східні мови, часто виконували і дипломатичні доручення, особливо на території Османської імперії і Молдовського князівства. Так, у році із Львова до двору молдавського господаря Штефана III Великого під виглядом укладення договору про вільну торгівлю були відправлені два торговці, які мали завдання вивідати, чи планують турки війну проти Польщі. У Львові повернення купців чекав сам король Казимир IV, що свідчить про важливість і секретність місії.
Своєю чергою, міська влада пильно стежила за тим, щоб прибулі до міста іноземні купці також не вивідували державних і комерційних секретів. Кожного приїжджого опитували у відділі перекладачів про мету візиту. Крім того, Львів офіційно забороняв іноземцям засновувати в місті торгові факторії і містити постійні торгові представництва. Попри це, іноземні торговці все ж проникали до Львова, як правило, завдяки протекції високопоставлених чиновників зі столиці. Наприклад, львівську факторію константинопольського купця Мордехая Когана, який отримав від султана монопольне право на експорт мальвазії в Польщу, лобіював коронний канцлерЯн Саріуш Замойський (пізніше за допомогою впливового львівського купця Костянтина Корнякта цю факторію все ж таки закрили).
Правосуддя[ред.
Злочинність і правосуддя в середньовічному Львові
Злочинність і правосуддя в середньовічному та ранньомодерному Львові займали помітне місце в суспільному житті містян і служили темою для постійного інтересу обивателів. Як багате торгове місто, Львів привертав увагу не тільки іноземних купців і ремісників, а й злочинців усіх мастей. Однак, злочинний світ середньовічного Львова, який мав свої регіональні особливості, вирізнявся неприязню до невмотивованої жорстокості. Важкі злочини були радше винятком з правил, причому вчиняли їх переважно представники шляхти і приїжджі елементи. Найпоширенішими правопорушеннями були шахрайство, підробка монет і різних товарів, азартні ігри, хуліганство, крадіжки і проституція. Рівень злочинності зростав в періоди війн, економічних криз і політичної нестабільності, які, як правило, супроводжувалися соціальними заворушеннями і падінням моралі.
Львівський магістрат складався з міської ради та міського суду (лави), який займався переважно кримінальними справами. Хоча рада була адміністративним органом, нечіткість законодавства часто призводила до того, що її функції перетиналися з функціями суду. Члени міської ради (райці або консули) здійснювали поліційний нагляд, розподіляли міські землі, здавали в оренду майно міста і його прибуткові сфери діяльності, встановлювали податки, брали в міське право (громадянство) і вирішували суперечки, які не вимагали залучення свідків, а також опікувалися вдовами та сиротами міста. Крім того, бургомістр (або бурмістр) і райці боролися з азартними іграми, стежили за торговцями, щоб ті не обманювали і не обважували покупців, і цінами, аби не наживалися перекупники. Райці не отримували коштів за свою роботу, яка вважалася почесною, разом з тим вони не платили королівських і міських податків за свою нерухомість, були звільнені від низки повинностей і отримували різні подарунки. Львівські бургомістри мали право самостійно вершити суд і вирішувати суперечки, причому навіть у себе вдома, через них подавалися прохання і апеляції до королівської канцелярії.
